“Ця історія не тільки про те, що ми – лікарі”: розповідь директорки перинатального центру, якій поступився інстаграмом Бекхем

Попри небезпеку, що з 24 лютого не полишає столицю Слобожанщини, у Харківському перинатальному центрі щодня народжується нове життя. З перших днів повномасштабного наступу рф, через загрозу ворожих обстрілів, зал для пологів фактично переїхав під землю – у підвал. Директорка медичного закладу Ірина Кондратова згадує: перші дні були найважчими, медикам доводилося вчитися працювати під звуки бомбардування.

Саме їй всесвітньо відомий футболіст і посол доброї волі ЮНІСЕФ Девід Бекхем передав на день свою сторінку в Інстаграмі, аби розповісти своїй аудиторії, а це 71 млн підписників, як українські медики під російськими бомбардуванням рятують немовлят, а породіллі ховаються в укритті. Про те, як харківські лікарі давали і рятували життя новонародженим – в ексклюзивному матеріалі кореспондента Новини. LIVE Kharkiv.

Пологовий у підвалі

До лютого 2022 року більшість пологових будинків в Україні не мали бомбосховищ та спеціального обладнання для прийняття пологів та реанімації новонароджених під час війни. Напад Росії змусив виправляти цей “недолік” максимально швидко – медикам потрібно було убезпечити своїх пацієнтів. Більш-менш захищену операційну та місця перебування молодих матусь з малятами медики харківського перинатального центру облаштували в безпечному порівняно з іншими приміщенні – на нульовому поверсі, який раніше не був пристосований для подібного.

Це не вимагало всієї необхідної апаратури: деякі немовлята, які вже можуть самостійно дихати, але їм була необхідна реабілітація чи лікування з інших причин, могли перебувати у підвалі центру місяць або більше. Пологи та нескладні операції проводились у напівпідвалі. Реанімацію залишили там, де вона і була раніше, на одному з верхніх поверхів медзакладу.

“У нас ніколи не було того, що дозволило б там дуже швидко розгорнути реанімацію для новонароджених, підключити апаратуру, яка дуже складна в налаштуванні. 24 лютого ми спустилися до підвального приміщення, але у нас на той час не було ні спеціальних транспортних інкубаторів, ні можливості під'єднати дихальну апаратуру. Ми спробували це зробити та зрозуміли, що вдруге наша малеча цього може не пережити. Тому у всьому щодо реанімації ми з колегами вирішили, що залишаємося з дітьми у відділенні, де у них є шанс вижити, і не спускаємось до підвалу, бо це шлях в один кінець”, – пояснює Кондратова.

Усі дні, поки ворог здійснював авіанальоти на Харків, обстрілював його та скидав бомби, персонал залишався у відділенні реанімації з новонародженими. За словами Кондратової, для медиків це були найстрашніші дні. Ніхто не знав, що буде далі.

“Пам'ятаю, як одного дня я зайшла до реанімації й крикнула дівчатам ховатись. Сама залишилась з немовлятами та міркувала, скількох зможу собою закрити, якщо снаряд влучить у будівлю”.

Ірина каже, вона мала рятувати дітей, проте не могла в цей момент жертвувати життям медиків. Бо розуміла, що утричі старша за деяких із них, і вони мають жити.

Три місяці без дому

Персонал, що був на чергуванні 24 лютого, так і залишився працювати та жити у лікарні. Згодом, до медичного закладу приїхали й інші лікарі разом зі своїми родинами та домашніми улюбленцями.

“Фахівці, що залишилися 24 лютого, вони не покинули ні мене, ні своїх пацієнтів. Якби не вони, я навіть не знаю, що б робила. Вони жили тут три місяці, не виходячи додому, довгий час навіть не знали, чи цілі їхні будинки”, – згадує лікарка.

За її словами, історія цих трьох місяців не тільки про те, що вони лікарі. Вони також вирішували побутові питання та психологічно підтримували усіх, хто був у центрі.

“Ми вантажили фури, рахували все, що приходило. Думали, де взяти воду та продукти, як приготувати їжу й про елементарні речі в побуті. Враховуючи, що у нас жили і мами, і співробітники, ми вирішили починати готувати самі. Ну хіба хтось із нас був до цього готовий?” – згадує керівниця центру.

Якщо з їжею та водою питання розв'язалося відносно легко, адже і магазини не припиняли роботу, і знайшлися готові допомогти волонтери, то з ліками ситуація була складніша. Більшість аптек були зачинені, ті ж, що працювали, були напівпорожні та не мали необхідного для перинатального центру, бо не було поставок медикаментів. Тому центру довелося вирішувати питання власними силами, аби в їхніх пацієнтів було все необхідне.

«Ми дуже швидко вирішили, що нам необхідно і чого не вистачає. За перші днів десять я зрозуміла, як це буде, тож зібрала свої гроші та гроші американських друзів мого сина, і за ці кошти купила все, що нам могло знадобитися з медикаментів. Просто забрала все, що нам потрібно, з медичних складів нашої та ближніх областей. Бо розуміла, що гуманітарна допомога буде не скоро. І цього нам вистачило на 3-4 тижні. В нас не було такого, щоб чогось не вистачало», – каже Кондратова.

На жаль, у частини медперсоналу більше немає житла, декому повертатись додому небезпечно. Тож медики продовжують жити у медзакладі та у режимі 24/7 допомагати пацієнтам.

День з життя лікарні в інстаграмі Бекхема

20 березня – день, коли про Харківський обласний перинатальний центр дізнався увесь світ. Тоді відомий британський футболіст Девід Бекхем виклав у Instagram відео, де розповів, що передає свій блог керівниці медзакладу Ірині Кондратовій. “Я покажу вам, як ми працюємо під час війни”, – це були перші слова лікарки до мільйонної аудиторії Бекхема.

У сторіз зіркового блогу з'явилися фотографії життя лікарів, молодих матерів та їхніх новонароджених дітей у підвалі перинатального центру – там, де медики та акушерки приймали пологи, лікували жінок та дітей. Протягом доби Ірина розповідала підписникам футболіста з усього світу про звірства росіян у Харкові. "Будь ласка, зробіть усе можливе, щоб підтримати ЮНІСЕФ і таких людей, як Ірина", – у свою чергу, звернувся до своїх підписників Бекхем. Про це просила і сама Ірина.

“Кожен донат для нас був важливий – ЮНІСЕФ за рахунок цих коштів сформувала набори, куди входили і медикаменти, і витратні матеріали та невелике обладнання, яке потрібно при пологах”, – розповідає лікарка.

Ці набори розвезли по всіх перинатальних центрах та більшості пологових відділень України. Крім того, Харківський перинатальний центр отримав від ЮНІСЕФ реанімобіль для транспортування новонароджених. Кондратова розповідає, що він дозволить надавати допомогу немовлятам у максимально швидкі строки.

Зараз, коли ворога трохи відкинули від меж міста, відділення перенесли з підвалу назад на поверхи, проте медики готові у будь-який момент повернутись до укриття.

“Підвал та напівпідвал ми тримаємо напоготові, тому що нічого поки що не закінчилося. Якщо ми зрозуміємо у якийсь момент, що безпечно у підвалі, ми можемо це все туди повернути. В нас це вже відпрацьовано. Ми зараз там маємо кращі умови для всіх. Ми розуміємо, що нам від цього божевільного сусіда нікуди не подітися”, – підсумовує керівниця медустанови.

Через бойові дії частину лікувальних закладів міста було розбито обстрілами, тож сьогодні Харківський регіональний перинатальний центр працює з подвійним навантаженням. Медустанова приймає новонароджених із усіх районів Харківської області, де тривають обстріли.